Моє місто мовчазної ксенофобії

 
Цікава річ людська психіка. Останннім часом дедалі більше переконуюсь у тому, що свідомість людини з одного боку регулюється за Кантом, моральними  імперативами, але є, як кажуть речі, проти яких не попреш. Вони фактично апріорі прив?язані до мислення людини, хоч в сучасному цивілізованому та гуманному світі  уникають цих думок і тим паче висловлювань.
Одним з таких феноменів є ксенофобія. Ксенофобія — це стан, який виявляється у нав'язливому страху стосовно чужинців та ненависті до них.  Фактично, якщо шовінізм породжений крайнім націоналізмом і розлядається як одна з форм націоналізму, ксенофобія виступає як стан людської свідомості і жодною ідеологією не являється. Але ксенофобські настрої спрямовані насамперед на іммігрантів, які відрізняються від основної частини населення кольором шкіри, мовою, культурними особливостями, ідеї які відкрито висловлюються і є приводом для певних дій — це вже ідеологія. А саме знайоме нам слово расизм.
Ксенофобія притамання всім людям, відгадка тут проста – в її основі інстинкт самозбереження. Але ксенофобія може бути прихованою. І це природно. В більшості сучасних демократичних держав прояви расизму не є частими. Як показує практика, вони пов?язані з двома факторами: особисті інтереси і суспільно-політичні кризи. Щодо останніх, то часті прояви расизму зустрічаються, коли у суспільстві щось не клеїться – інфляція, корупція, безробіття. Тоді, як правило, люди  шукають крайніх і часто на побутовому рівні ними виявляються чужоземці. 
Україна, на відміну від сусідньої  Росії, не є расистською державою. Але стосовно цього існує застереження, враховуючи 2 фактори: постійне зростання числа іноземців, які приїжджають на навчання і досить низькій рівень життя більшості українців. Певні прояви расизму час від часу зустрічаються у великих містах Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку. Досить переглянути стрічку новин кримінальної хроніки. Однак ксенофобія витає в повітрі всюди, в тому числі на вулицях твого рідного міста. У Франківську бувають випадки побиття, наприклад, арабів. Але це хіба в тому випадку, коли  окремі з них  на це вже відверто заслуговують своєю нахабною поведінкою. Звичайно хочу, щоб мене правиль зрозуміли. Адже це тільки думки «з приводу». Нікого, звичайно, не закликаю до якихось радикальних дій. Та констатую, що Франківськ як і решта великих і малих, провінційних і не дуже населених пунктів  є політкоректним містом мовчазної ксенофобії. Зрештою це одна з рис європейськості та цивілізованості у сучасному світі.  Тому ми, як каже мер є «за духом європейським містом» .

4 коментарі

Святослав Вишинський
За тим, що звично іменують словом «ксенофобія», зазвичай стоїть елементарне прагнення зберегти власний світ таким, яким він даний. Термін давно перетворився на політологічну «пустишку». Самозбереження — риса будь-якого соціуму взагалі, не тільки европейського. Спроби інвазії "іншого" в Африку закінчуються таким же підсвідомим відторгненням, як і у випадку Европи, Азії та ін.
Василь Кедик
Погоджуюсь — ксенофобія перманентний стан людської свідомості, не залежно від місця проживання чи раси, бо в її основі самозбереження індивіда як таке. Але расизм є проявом ксенофобії. Це суспільно -політичне явище. Якщо хочете- проблема. Тому даним терміном оперує політологія.
Галина Дичковська
Цілком погоджуюся із Святославом.Як на мене, наше місто зовсім не ксенофобне. Більше того, якщо іноземці поселяються тут, як правило, зустрічають доволі приязне ставлення. Інша справа (і Василь про це пише), що є іноземці, які поводять себе нахабно, зверхньо, зневажливо. То і отримують у відповідь ТЕ ж саме.
Навпаки, звичка догоджати гостям у нас настільки велика, що часто зазвичай на 1 місце ставлять іноземця, а потім уже себе.
Василь Кедик
Ключовим у заголовку статті є третє слово. А приязність часто буває показною. Це є характерним для так званих туристичних регіонів.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте