Демократура
Після президентських виборів 2010 року науковці, експерти, політологи почали обговорювати проблему певних змін політичного режиму в Україні, набуття ним новим характеристик, при втраті деяких попередніх ознак. Звичайно говорять про відкат, перехід від попердніх форм політичних відносин та методів реалізації політики, властивих для помаранчевої команди до нових правил гри та пов'язаних з ними ризиків.
Проблемі загрози демократії після президентських виборів в Україні були присвячені ряд публікацій у провідних західних ЗМІ. Зокрема, The Washington Post, наголошує, що для політичної системи України небезпечні антидемократичні методи реалізації політики. При цьому, якщо нова влада не боротиметься з корупцією, не закріплюватиме свободу ЗМІ та не вдосконалюватиме судову систему, відбудеться відхід від демократичних стандартів.
Очевидно, що надмірний централізм, тотальний клієнтелізм та олігархізація політики значно шкодять демократії, особливо так званим молодим демократіям, якою є українська. Наприклад, у рейтингу Freedom House Україна тільки протягом останніх чотирьох років визнається вільною країною за критерієм дотримання політичних і громадянських прав та свобод, зробивши у 2005 році (себто за 14 років незалежності!) перехід з числа частково вільних держав. Тому будь-яке прагнення влади здійснити грубе втручання у політичне ігрове поле може мати досить непередбачувані наслідки для вітчизняної демократії. В той самий час, перемога В. Януковича на президентських виборах підтвердила серйозність процесів демократизації в Україні, оскільки результат виборів не був відомий наперед, а зміна влади відбулася мирним шляхом.
В одній з публікацій в Українському тижні С.Ворс виділяє загалом кілька гіпотетичних загроз для української демократії в зв'язку з ротацією провладних еліт після президентських виборів 2010: взяття однією політичною силою повного адміністративного контролю над країною на всіх рівнях і ділянках; перерозподіл усіх ресурсів на користь навколовладної верхівки; встановленння жорсткої моделі керування державою з одночасним придушенням громадянських свобод, включно зі свободою слова; налагодження тісних економічних звязків з Росією, неминучий продаж частини державних підприємств, спільний контроль над стратегічно важливими галузями господарства, зокрема газотранспортною системою; потрапляння в повну залежність від Кремля, з потенційним розгортанням в Україні російських структур в сфері розвідки і пропаганди.
Протягом останніх двох-трьох десятиліть у західній політології популярною є проблема визначення режимів, які вважаються демократичними з певними застереженнями. Висунуто ряд термінів для ідентифікації таких режимів: електоральна демократія,керована демократія, псевдодемократія, демократура. Цими питаннями займаються відові політологи Хуан Лінц, Сеймур Мартін Ліпсет, Гильєрмо О'Доннел. В результаті їхніх досліджень виявилося, що в більшості країн, які тяжіють до єдиновладдя, допускаються певні вияви демократії з боку громадянського суспільства, а демократичні режими відчувають значний удар, коли до влади приходять еліти з авторитарним стилем управління.
Останнім часом у вітчизняному аналітичному інтегрнет-просторі йде жваве обговорення формування в Україні нового політичного режиму, який являє собою своєрідний симбіоз демократії та авторитаризму. Враховуючи наявні тенденції політики нової влади, деякі політоглядачі прогнозують певну вірогідність трансформації політичного режиму в Україні до форми демократури (термін запропонував Х.Лінц), тобто симбіозу демократії та авторитаризму. За такого політичного режиму в країні повністю зберігаються демократичні ознаки: наявність інститутів громадянського суспільства, номінально незалежний суд, опозиція, регулярні вибори. Проте реально влада є незалежною від громадян, і для самозбереження використовує в разі потреби адміністративний ресурс. Визначальною характеристикою такого устрою є реалізація волі еліти через тіньові домовленості, часто оминаючи законодавче поле та нехтуючи інтересами більшості (яскравий приклад втримання на посаді Д. Табачника попри численні якції протесту проти міністра-українофоба). За умов відсутності достатнього спротиву з боку громадянського суспільства такий режим поступово еволюціонує в напрямку авторитаризму. Здається у нас вже щось схоже було...
Проблемі загрози демократії після президентських виборів в Україні були присвячені ряд публікацій у провідних західних ЗМІ. Зокрема, The Washington Post, наголошує, що для політичної системи України небезпечні антидемократичні методи реалізації політики. При цьому, якщо нова влада не боротиметься з корупцією, не закріплюватиме свободу ЗМІ та не вдосконалюватиме судову систему, відбудеться відхід від демократичних стандартів.
Очевидно, що надмірний централізм, тотальний клієнтелізм та олігархізація політики значно шкодять демократії, особливо так званим молодим демократіям, якою є українська. Наприклад, у рейтингу Freedom House Україна тільки протягом останніх чотирьох років визнається вільною країною за критерієм дотримання політичних і громадянських прав та свобод, зробивши у 2005 році (себто за 14 років незалежності!) перехід з числа частково вільних держав. Тому будь-яке прагнення влади здійснити грубе втручання у політичне ігрове поле може мати досить непередбачувані наслідки для вітчизняної демократії. В той самий час, перемога В. Януковича на президентських виборах підтвердила серйозність процесів демократизації в Україні, оскільки результат виборів не був відомий наперед, а зміна влади відбулася мирним шляхом.
В одній з публікацій в Українському тижні С.Ворс виділяє загалом кілька гіпотетичних загроз для української демократії в зв'язку з ротацією провладних еліт після президентських виборів 2010: взяття однією політичною силою повного адміністративного контролю над країною на всіх рівнях і ділянках; перерозподіл усіх ресурсів на користь навколовладної верхівки; встановленння жорсткої моделі керування державою з одночасним придушенням громадянських свобод, включно зі свободою слова; налагодження тісних економічних звязків з Росією, неминучий продаж частини державних підприємств, спільний контроль над стратегічно важливими галузями господарства, зокрема газотранспортною системою; потрапляння в повну залежність від Кремля, з потенційним розгортанням в Україні російських структур в сфері розвідки і пропаганди.
Протягом останніх двох-трьох десятиліть у західній політології популярною є проблема визначення режимів, які вважаються демократичними з певними застереженнями. Висунуто ряд термінів для ідентифікації таких режимів: електоральна демократія,керована демократія, псевдодемократія, демократура. Цими питаннями займаються відові політологи Хуан Лінц, Сеймур Мартін Ліпсет, Гильєрмо О'Доннел. В результаті їхніх досліджень виявилося, що в більшості країн, які тяжіють до єдиновладдя, допускаються певні вияви демократії з боку громадянського суспільства, а демократичні режими відчувають значний удар, коли до влади приходять еліти з авторитарним стилем управління.
Останнім часом у вітчизняному аналітичному інтегрнет-просторі йде жваве обговорення формування в Україні нового політичного режиму, який являє собою своєрідний симбіоз демократії та авторитаризму. Враховуючи наявні тенденції політики нової влади, деякі політоглядачі прогнозують певну вірогідність трансформації політичного режиму в Україні до форми демократури (термін запропонував Х.Лінц), тобто симбіозу демократії та авторитаризму. За такого політичного режиму в країні повністю зберігаються демократичні ознаки: наявність інститутів громадянського суспільства, номінально незалежний суд, опозиція, регулярні вибори. Проте реально влада є незалежною від громадян, і для самозбереження використовує в разі потреби адміністративний ресурс. Визначальною характеристикою такого устрою є реалізація волі еліти через тіньові домовленості, часто оминаючи законодавче поле та нехтуючи інтересами більшості (яскравий приклад втримання на посаді Д. Табачника попри численні якції протесту проти міністра-українофоба). За умов відсутності достатнього спротиву з боку громадянського суспільства такий режим поступово еволюціонує в напрямку авторитаризму. Здається у нас вже щось схоже було...
0 коментарів