Політична (без)відповідальність
Цієї п'ятниці гостем ток-шоу Кисельова був чинний прем'єр Азаров. Обговорювали Податковий кодекс, відміну політреформи, майбутні місцеві вибори. Зрештою нічого цікавого. Стандартні запитання і стандартні відповіді очільника уряду типу: «Ми не займаємось політикою, ми працюємо», «Виведемо країну з кризи, в яку її загнала попередня влада», «Влада єдина у прагненні реформувати країну» і т.д.
Але було цікаве запитанння до прем'єра - «Якою буде Ваша відповідальність якщо реформи проваляться, а країна опиниться в ще гіршому становищі, ніж до того, бо в Україні влада змінюється постійно, а відповідальності ніхто з політичного істеблішменту не несе (ну можливо за вийнятком кількох дрібних чиновників цапів-відбувайлів)?»
На це Азаров відповів моралізмом. Типу — найгірше покарання для політика це піти у відставку, не виконавши своєї програми.
Якби в повоєнній ФРН так думав канцлер Конрад Аденауер, втілюючи свої реформи по відбудові країни, економіка якої фактично була в жахливому становищі, хто його зна, де була б зараз Німеччина, чи опинилася б вона менше ніж через десять років в першій десятці європейських країн за рівнем ВВП на душу населення, і яку б роль вона відігравала в ЄС (і чи взагалі була б членом ЄС).
Виходить — живи при владі на повну, придумуй реформи, бери кредити в МВФ, а не вийде нічого — сорі народу. От так просто. Така логіка теперішньої влади, як і попередньої також. І така світоглядна основа усіх реформ, які ми бачимо. Тож відчуття безкарності породжує нахабство. Схоже в Україні так було, є і буде.
P.S До речі, під час програми Азаров толком так і не відповів про землі у Криму, 2 державних санаторії (побудованих при СРСР), які він привласнив будучи головою Податкової (див. статтю на Українській правді), а також про будівельний бізнес свого сина.
Див. також
Але було цікаве запитанння до прем'єра - «Якою буде Ваша відповідальність якщо реформи проваляться, а країна опиниться в ще гіршому становищі, ніж до того, бо в Україні влада змінюється постійно, а відповідальності ніхто з політичного істеблішменту не несе (ну можливо за вийнятком кількох дрібних чиновників цапів-відбувайлів)?»
На це Азаров відповів моралізмом. Типу — найгірше покарання для політика це піти у відставку, не виконавши своєї програми.
Якби в повоєнній ФРН так думав канцлер Конрад Аденауер, втілюючи свої реформи по відбудові країни, економіка якої фактично була в жахливому становищі, хто його зна, де була б зараз Німеччина, чи опинилася б вона менше ніж через десять років в першій десятці європейських країн за рівнем ВВП на душу населення, і яку б роль вона відігравала в ЄС (і чи взагалі була б членом ЄС).
Виходить — живи при владі на повну, придумуй реформи, бери кредити в МВФ, а не вийде нічого — сорі народу. От так просто. Така логіка теперішньої влади, як і попередньої також. І така світоглядна основа усіх реформ, які ми бачимо. Тож відчуття безкарності породжує нахабство. Схоже в Україні так було, є і буде.
P.S До речі, під час програми Азаров толком так і не відповів про землі у Криму, 2 державних санаторії (побудованих при СРСР), які він привласнив будучи головою Податкової (див. статтю на Українській правді), а також про будівельний бізнес свого сина.
Див. також
5 коментарів