Хочу в мери. Івано-Франківськ обирає свого керманича
Василь Кедик, політолог для «Захід-Посту»
31 жовтня окрім складу обласної та міської рад івано-франківці визначатимуться з кандидатурою мера. Місто поволі підсумовує виборчу кампанію. Партконференції з висунення кандидатів. Політичні агітки. Борди з доволі знайомими обличчями. Зустрічі кандидатів із виборцями. Ефіри по місцевому телебаченні. Все це вже скоро буде в минулому.
Міськвиборчком зареєстрував 19 претендентів на посаду мера Івано-Франківська. Даний матеріал має на меті проаналізувати особливості мерської виборчої кампанії на рівні міста.
Юрій Соловей («Третя сила»), Ігор Прокопів («Фронт змін»), Віктор Анушкевичус (Українська народна партія), Василь Бойчук (ВО «Батьківщина»), Віктор Козачок («Сильна Україна»), Володимир Балагура («Наша Україна»), Павло Андрусяк («Українська платформа»).
Якщо навесні, згідно з соціологічними опитуваннями, відрив В. Анушкевичуса від найблищого конкурента складав більше 5%, то зараз чи то від того, що ситуація змінилася не на його користь, чи активізувалися конкуренти, чинний мер не може так впевнено почуватися в світлі майбутніх виборів. Але варто віддати належне В. Анушкевичусу – він не засмічував місто великою кількістю агітації власного бренда та надалі виконує обов'язки мера, відремонтувавши під вибори вулицю Новгородську і відкривши Центр надання адміністративних послуг для населенння. Виборчу програму В.Анушкевичус побудував на продовженні втілення ініціатив, які запропонував громаді під час першої мерської каденції.
Свою піар- лінію тримає Ю. Соловей – ті ж самі розрекламовані соціальні проекти, меценатство і дуже активна агітаційна кампанія з використанням жовто-синьої кольорової гами, що має на меті створити в уяві реципієнта образ споріднений з національною символікою (індикатори «українець», «патріот», «свій»).
Директор «Теплокомуненерго» І.Прокопів вирішив піти шляхом Тігіпка, будуючи свою кампанію на візитах по найбільших підприємствах міста, а також віднедавна ще й так званих проблемних рекламних роликах (проблема- алгоритм вирішення), на відміну від Соловея, який продовжив використовувати іміджеву рекламу. Також важливо зазначити, що під час цієї кампанії ми фактично не побачили негативної політичної реклами, тобто тієї, яка дискредитує конкурентів. Це свідчить про достатній рівень політичної культури претендентів. Критика конкурентів в інтерв'ю, зверненнях, зрозуміло, присутня.
Активно вступили у виборчу кампанію В.Балагура та В.Козачок. Останній в своїй виборчій програмі відзначився цікавою ініціативою – повернути місту стару назву. Секретар міськради В.Бойчук, напевне, сподівається на один бренд Батьківщини. А в П. Андрусяка після ініціативи з «наклейками» і всього з цим пов'язаного фактично нічого не було.
Найімовірніше саме між даними претендентами розгорнеться основна боротьба за мерське крісло. Якщо подивитися, виявляються їх спільні характеристики. Більшість були/є успішними бізнесменами. Мають солідний адміністративний досвід. Дехто може похвалитись стажем роботи на керівних посадах в міській владі. Також в усіх досить високий рівень впізнаваності на рівні Франківська, що є важливою складовою для здобуття мерської посади. Якщо звернути увагу на перелік партій, які висунули даних осіб, то це традиційно популярні на Прикарпатті «Батьківщина»,«Наша Україна», «УНП». А також відносно нові, але перспективні політичні проекти «Фронт змін» та «Сильна Україна». Звичайно, на місцевих виборах партійний чинник не є визначальним, а є скоріше лише формальністю для додержання приписів нової редакції закону про місцеві вибори. Вирішальне значення все ж має чинник особистісний. Так вирішили Ю.Соловей та П.Андрусяк, які обрали для участі у кампанії маловідомі партії.
Богдан Федьків (Партія регіонів), Ліліана Симонович (Народний рух України), Руслан Марцінків (ВО «Свобода»),Віктор Цапович (ОУН), Руслан Коцаба («Пора»), Володимир Бачкур (Українська партія).
Більшість кандидатів вже багато досягли в політиці на рівні міста. Але погано, те що в декого з них досить низький рівень впізнаваності. Незважаючи на всі разом взяті переваги це важко виправити за допомогою короткої агітаційної кампанії, втім можливо за умов грамотного застосування PR-технологій.
Кандидати від цієї групи мають хороші шанси активно позмагатися на фініші. Вже другий тиждень поспіль окремі веб- сайти Івано-Франківська, які проводять внутрішні опитування користувачів щодо мерських виборів, віддають перемогу єдиній жінці-кандидату Ліліані Сімонович. Не будемо заперечувати, що багато прихильників даного кандидата є активними користувачами мережі Інтернет. З іншого боку, це може бути політична технологія.
Досить активну кампанію з гучними слоганами провів Б.Федьків, яка втім, від початку була позначена топ-перешкодою – непопулярністю ПР на Прикарпатті. До речі, довгий час міські регіонали визначалися з доцільністю висунення свого кандидата на цих мерських виборах.
Якщо б від Української партії участь у виборах взяв Ігор Насалик, думаю, він міг би скласти серйозну конкуренцію основним претендентам. Але очільник Калуша вирішив на цей раз не змагатися за мерське крісло у Франківську і запропонував кандидатуру голови міської організації Української партії В. Бачкура. Р.Марцінків і В.Цапович дотримувалися в кампанії ідеологічних принципів партій, які висунули їх на мерство.
Євген Романишин– («Духовна Україна»), Михайло Жураківський («Самоврядна українська держава» ), Михайло Ільницький (Патріотична партія України ), Ярослав Гулик (Конгрес українських націоналістів), Микола Ладовський («Громадянська позиція»), Мирослав Гулик (Всеукраїнська партія Народної Довіри).
Ніхто з них поки не відзначився бодай натяком на якусь активність у виборчій кампанії. Інколи говорять, що на вибори йдуть, щоб перемагати на наступних. Мова йде про нарощування так званого політичного капіталу. Напевне, щодо даних кандидатів це твердження виглядає слушним.
Загалом мерська виборча кампанія виглядає дуже вже блякло, навіть як для провінційного міста. За весь її період фактично не було гучних звинувачень чи скандалів. Винятком були кілька скарг у ТВК Руслана Коцаби на Віктора Анушкевичуса з приводу використання останнім адмінресурсу у власній виборчій кампанії та заява Ю.Соловея з приводу несанкціонованої, на його думку, перевірки соціальних аптек, яку «замовив» В. Анушкевичус. Хотілося б побачити більш оригінальні ходи претендентів.
31 жовтня окрім складу обласної та міської рад івано-франківці визначатимуться з кандидатурою мера. Місто поволі підсумовує виборчу кампанію. Партконференції з висунення кандидатів. Політичні агітки. Борди з доволі знайомими обличчями. Зустрічі кандидатів із виборцями. Ефіри по місцевому телебаченні. Все це вже скоро буде в минулому.
Міськвиборчком зареєстрував 19 претендентів на посаду мера Івано-Франківська. Даний матеріал має на меті проаналізувати особливості мерської виборчої кампанії на рівні міста.
Юрій Соловей («Третя сила»), Ігор Прокопів («Фронт змін»), Віктор Анушкевичус (Українська народна партія), Василь Бойчук (ВО «Батьківщина»), Віктор Козачок («Сильна Україна»), Володимир Балагура («Наша Україна»), Павло Андрусяк («Українська платформа»).
Якщо навесні, згідно з соціологічними опитуваннями, відрив В. Анушкевичуса від найблищого конкурента складав більше 5%, то зараз чи то від того, що ситуація змінилася не на його користь, чи активізувалися конкуренти, чинний мер не може так впевнено почуватися в світлі майбутніх виборів. Але варто віддати належне В. Анушкевичусу – він не засмічував місто великою кількістю агітації власного бренда та надалі виконує обов'язки мера, відремонтувавши під вибори вулицю Новгородську і відкривши Центр надання адміністративних послуг для населенння. Виборчу програму В.Анушкевичус побудував на продовженні втілення ініціатив, які запропонував громаді під час першої мерської каденції.
Свою піар- лінію тримає Ю. Соловей – ті ж самі розрекламовані соціальні проекти, меценатство і дуже активна агітаційна кампанія з використанням жовто-синьої кольорової гами, що має на меті створити в уяві реципієнта образ споріднений з національною символікою (індикатори «українець», «патріот», «свій»).
Директор «Теплокомуненерго» І.Прокопів вирішив піти шляхом Тігіпка, будуючи свою кампанію на візитах по найбільших підприємствах міста, а також віднедавна ще й так званих проблемних рекламних роликах (проблема- алгоритм вирішення), на відміну від Соловея, який продовжив використовувати іміджеву рекламу. Також важливо зазначити, що під час цієї кампанії ми фактично не побачили негативної політичної реклами, тобто тієї, яка дискредитує конкурентів. Це свідчить про достатній рівень політичної культури претендентів. Критика конкурентів в інтерв'ю, зверненнях, зрозуміло, присутня.
Активно вступили у виборчу кампанію В.Балагура та В.Козачок. Останній в своїй виборчій програмі відзначився цікавою ініціативою – повернути місту стару назву. Секретар міськради В.Бойчук, напевне, сподівається на один бренд Батьківщини. А в П. Андрусяка після ініціативи з «наклейками» і всього з цим пов'язаного фактично нічого не було.
Найімовірніше саме між даними претендентами розгорнеться основна боротьба за мерське крісло. Якщо подивитися, виявляються їх спільні характеристики. Більшість були/є успішними бізнесменами. Мають солідний адміністративний досвід. Дехто може похвалитись стажем роботи на керівних посадах в міській владі. Також в усіх досить високий рівень впізнаваності на рівні Франківська, що є важливою складовою для здобуття мерської посади. Якщо звернути увагу на перелік партій, які висунули даних осіб, то це традиційно популярні на Прикарпатті «Батьківщина»,«Наша Україна», «УНП». А також відносно нові, але перспективні політичні проекти «Фронт змін» та «Сильна Україна». Звичайно, на місцевих виборах партійний чинник не є визначальним, а є скоріше лише формальністю для додержання приписів нової редакції закону про місцеві вибори. Вирішальне значення все ж має чинник особистісний. Так вирішили Ю.Соловей та П.Андрусяк, які обрали для участі у кампанії маловідомі партії.
Богдан Федьків (Партія регіонів), Ліліана Симонович (Народний рух України), Руслан Марцінків (ВО «Свобода»),Віктор Цапович (ОУН), Руслан Коцаба («Пора»), Володимир Бачкур (Українська партія).
Більшість кандидатів вже багато досягли в політиці на рівні міста. Але погано, те що в декого з них досить низький рівень впізнаваності. Незважаючи на всі разом взяті переваги це важко виправити за допомогою короткої агітаційної кампанії, втім можливо за умов грамотного застосування PR-технологій.
Кандидати від цієї групи мають хороші шанси активно позмагатися на фініші. Вже другий тиждень поспіль окремі веб- сайти Івано-Франківська, які проводять внутрішні опитування користувачів щодо мерських виборів, віддають перемогу єдиній жінці-кандидату Ліліані Сімонович. Не будемо заперечувати, що багато прихильників даного кандидата є активними користувачами мережі Інтернет. З іншого боку, це може бути політична технологія.
Досить активну кампанію з гучними слоганами провів Б.Федьків, яка втім, від початку була позначена топ-перешкодою – непопулярністю ПР на Прикарпатті. До речі, довгий час міські регіонали визначалися з доцільністю висунення свого кандидата на цих мерських виборах.
Якщо б від Української партії участь у виборах взяв Ігор Насалик, думаю, він міг би скласти серйозну конкуренцію основним претендентам. Але очільник Калуша вирішив на цей раз не змагатися за мерське крісло у Франківську і запропонував кандидатуру голови міської організації Української партії В. Бачкура. Р.Марцінків і В.Цапович дотримувалися в кампанії ідеологічних принципів партій, які висунули їх на мерство.
Євген Романишин– («Духовна Україна»), Михайло Жураківський («Самоврядна українська держава» ), Михайло Ільницький (Патріотична партія України ), Ярослав Гулик (Конгрес українських націоналістів), Микола Ладовський («Громадянська позиція»), Мирослав Гулик (Всеукраїнська партія Народної Довіри).
Ніхто з них поки не відзначився бодай натяком на якусь активність у виборчій кампанії. Інколи говорять, що на вибори йдуть, щоб перемагати на наступних. Мова йде про нарощування так званого політичного капіталу. Напевне, щодо даних кандидатів це твердження виглядає слушним.
Загалом мерська виборча кампанія виглядає дуже вже блякло, навіть як для провінційного міста. За весь її період фактично не було гучних звинувачень чи скандалів. Винятком були кілька скарг у ТВК Руслана Коцаби на Віктора Анушкевичуса з приводу використання останнім адмінресурсу у власній виборчій кампанії та заява Ю.Соловея з приводу несанкціонованої, на його думку, перевірки соціальних аптек, яку «замовив» В. Анушкевичус. Хотілося б побачити більш оригінальні ходи претендентів.
0 коментарів